Дід Мороз і Снігуронька: історія новорічних персонажів

Одними з символів святкування Нового року є Дід Мороз та Снігуронька. Прийнято вважати, що сивий дідусь приходить в новорічну ніч і дарує подарунки. А допомагає йому молода дівчина – Снігуронька, яка є його онукою. Та Дід Мороз не завжди був добрим персонажем, а Снігуронька – насправді не його онука. Напередодні новорічних свят розповідаємо про еволюцію образів цих героїв.

Дід Мороз

Насправді Дід Мороз – міфологічний персонаж давньослав'янських племен. У давнину його вважали повелителем зими та морозів, а називали по-різному: Тріскун, Студенець, Карачун, Зимник, Мороз, Дядо Коледа, Позвізд. Існує міф, що Дід Мороз – це перевтілення слов’янського бога Морока, якого вважали повелителем зими та холоду.

Образ Діда Мороза був злим. Його уявляли велетенським дідом із сивою бородою, що виморожував людей, їх посіви та худобу. За переказами селяни боялися цього персонажа, залишали для нього гостинці: оладки, кисіль, печиво. А в деяких поселеннях навіть людську жертву. У лісі до дерева прив'язували молоду дівчину та залишали на ніч. Так просили не губити посіви та худобу. Якщо дівчину вранці знайдуть замерзлою та ще й покритою льодом чи снігом – це означає, що Мороз прийняв жертву, і зиму люди переживуть без втрат.

З розвитком суспільства жертви для міфологічного Зимника ставали менш жорстокими. Замість людей його задобрювали вбитими тваринами або їжею. Робили це у день зимового сонцестояння, коли ніч була найдовшою в році. Цей день у давнину вважали початком астрономічної зими і, зазвичай, погода була найбільш морозною. Тому люди намагалися робити підношення лісовим богам, які розвішували на гілках дерев. Люди приносили в ліс напої, їжу, розпалювали ритуальні багаття, колядували та ворожили. Так святкували народження нового Сонця. Вважається, що ці обряди були зачатками сучасного святкування Нового року.

З появою християнства церква стала засуджувати поклоніння образу Тріскуна, адже вважала це тяжким гріхом та єрессю. На зміну злому образу прийшов добрий − Святий Миколай. Йому не треба було приносити пожертви, адже він не нищив людей та їх статки морозами. Натомість приносив дітям подарунки, а неслухняним міг принести під подушку різки.

Дід Мороз, як добрий персонаж, з'явився лише наприкінці 30-х років ХХ століття. Сталося це через те, що більшовики, прийшовши до влади 1917 року, розгорнули антирелігійну політику, а образ Святого Миколая, що виконував до тих пір роль дарувальника подарунків для дітей, заборонили. На зміну прийшов оновлений образ Діда Мороза − доброго персонажа із сивою бородою, що не має стосунку до церкви. Тоді і дали дозвіл людям на святкування Нового року, але 1 січня поки ще залишалося робочим днем. Деякі науковці вважають, що святкування Нового року впровадили аби відвернути увагу людей від масових репресій та кількох Голодоморів.

Снігуронька

Персонаж Снігуроньки з'явився через 20 років після Діда Мороза − 1937. Взяли цю постать з дівчат, яких, за язичницькими повір'ями, приносили в жертву богу Зимнику.

Цікавим фактом є те, що за понад 60 років до цього, 1873 року, російський драматург Олександр Островський написав п'єсу "Снігуронька". Зробив це під враженням від легенд про жертвоприношення дівчат. А 1881 на сцені Маріїнського театру відбулася прем'єра однойменної опери, музику до якої написав композитор Микола Римський-Корсаков.

На рубежі XIX та XX століть після появи п'єси, образ Снігуроньки набув популярності. Фігурками із її зображенням прикрашали ялинку, на її манер вбиралися дівчата. Часто сцени із п'єси або опери інсценували на сімейних святах.

Під час антирелігійної кампанії більшовиків Снігуронька була заборонена. Однак вже 1937 році − через 20 років після появи Діда Мороза, вона з'явилася на виставі у московському Будинку Союзів. Образ Снігуроньки – це тендітна дівчина, онука Діда Мороза, що допомагає йому у своїй новорічній діяльності. На святах вона є посередницею між дітьми і Дідом Морозом, інколи біля новорічної ялинки з'являється раніше за свого дідуся та разом з дітьми закликає його на свято.

Образ Діда Мороза і Снігуроньки перейняли більшість пострадянських країн, в тому числі і Україна.

У різних країнах новорічного дідуся, що приходить з подарунками називають по-різному. Наприклад, в Білорусі − Дзед Мароз або Зюзя, у Болгарії − Дядо Коледа, у Чехії та Словаччині − Єжишек або Мікулаше, у Фінляндії − Йолупукке. А в США, Канаді та Великобританії − Санта Клаус.